Розташовано Адміном МАЛіЖу
– Привіт!
– Привіт! Не знаєш, як почати?
(Але щось хочеш, ти ж бо не змовчав.
Щось розповісти, потім обійняти
І знову загубитись серед справ).
У нас вже зав'язалася розмова.
– Тож як у тебе справи? Як життя?
– Погода гарна!
– Так, вона казкова!..
І дощ уже іде у забуття.
А потім після фраз, що вже дістали,
Але їх вимагає етикет,
Твоя усмішка, очі мов дзеркала,
Із вуст зірвався крихітний секрет.
Натомість таємницю подарую,
Бо є у нас довіра і любов,
Але не та, яка вогнем цілує,
Не та, що проливає сльози, кров.
Моя любов до тебе – це інакше.
Мов ангела люблю, мов дивний сон!
Це почуття невинніше і м'якше,
У наші дні – це несмак, мувітон!
Усе так безнадійно, і даремно
Думки, химерний світ дівочих мрій!
Ти все в моїх очах побачиш темних.
Не засуди мене, а зрозумій!
Тоді, коли мої вуста безсилі,
Лиш карі очі тобі скажуть все:
Чому летять птахи в далекий вирій,
Куди їх сизий вітер віднесе,
Де мешкає таке жадане щастя,
Чому воно втікає від усіх.
Якщо воно торкнулося зап'ястя,
То хтось вже постраждав від рук твоїх.
А ще я розкажу тобі про мрію,
Вона – до щастя карта і ключі.
Це для одних реальність в перспективі,
Для інших – гарна казка уночі.
Я можу кришталевий світ створити!
Прошу тебе: йому ти не зашкодь!
Я можу все на світі пережити,
Але байдуже погляд не відводь!..
Балада про двох
- Информация о материале
- Автор: Ксенія Янко, 9 клас - Полтава, Україна
- Просмотров: 718
Комментарии