Вільна Україна – це наша держава.
За часи існування багато чого зазнала:
І розквіт, і бій за щасливе життя,
Щоб прокласти стежину нам в майбуття.
Кров'ю долала вона перешкоди,
Щоб людям своїм здобути свободи.
Здійснилася врешті заповітна мета,
Нашій Вкраїні уже 22!
24 серпня – це дата,
Яку знають кожен: і мами, і тата.
День народження України милої,
Початок долі нашої щасливої.
Настав той час, без пафосу, сказати,
Як стала вільною Вкраїна-мати.
Перелистаєм сторінки ми історії,
Щоб серце наше билося в гармонії.
Блакитна стрічка перерізує Вкраїну,
Батько Дніпро приховує Київ-дитину.
На правому боці Кий панував,
Цей пагорб у честь свою він назвав.
Нині стоїть у Києві пам'ятник вічний,
За внесок в історію його довічний.
Він, брати менші й сестра
Височіють у центрі цього міста.
Багато славних князів правили тоді
На Вкраїні Руській, Вкраїні молодій.
«Київська Русь» тоді цей край назвали
Багато в ній племен слов'янських об'єднали.
Розквітла Русь, коли Олег в ній керував –
Свою державу від варягів захищав.
Він територію розширив і зміцнив,
І аж до Каспію на кораблях доплив.
Після Олега Ігор князював,
Між Дністром і Дунаєм землі приєднав.
Від печенігів Русь він захистив,
Й на Візантію він похід здійснив.
А згодом Закавказзя Ігор підкорив,
Підкорений народ данину Києву платив;
Деревляни жорстокий план розробили
І Ігоря дружно вони всі убили.
Тоді престол у Києві Ольга посіла.
Вона помстилася древлянам і їх підкорила,
«Наймудрішою» серед людей її назвали,
Адже по всій державі ремесла процвітали.
Ну, а коли син повнолітнім став,
Він, князем будучи, багато воював,
Хазарський каганат він підкорив,
І дунайські два походи він здійснив.
Але не довго судилось йому правити,
Печеніги зібрались його вбити.
Здійснились їх наміри злі,
Святослав спочивав у могилі.
Тривала запекла боротьба за владу,
Всюди були вбивства, всюди були зради.
Та врешті-решт усе це припинилось -
Життя спокійне знову відновилось.
Князем Руським Володимир став,
Риси правителя він точно мав.
Тому народ його Великим назвав,
За те, що чесно і праведно керував.
Найбільшим внеском Володимира тут,
Що він охрестив невірницький люд.
За його часи Русь найбільшою в Європі стала
І Десятинна церква в Києві постала.
За Володимира і гроші руські карбували,
Багато нових міст побудували.
Економічної могутності країна досягла,
І врівень із Європою держава стать змогла.
Князь Володимир помер, не склавши заповіту,
Залишив синів, давши їм повну освіту.
Але після його смерті, усім на біду,
Брати почали між собою боротьбу.
А Ярослав, ставши князем, розвивав науку і освіту.
Він виховував нову українську еліту.
Бібліотеку першу в Русі заснував
І перше законодавство започаткував.
Собор Софіївський, Золоті ворота заложив.
Своїх дітей вдало одружив.
З багатьма країнами зріднився
І «тестем Європи» він утворився.
І от Мономах престол зайняв,
Три рази він князів на з'їзд збирав.
Русь за дванадцять років почала розквітати,
В ній кількість нових міст почала зростати.
На жаль, Київська Русь назавжди зникла,
На цих же землях українська нація розквітла.
Вона глибокий слід в історії проклала,
І згодом Україна тут постала.
Але не одразу Україна вільною стала,
Доба козаччини спочатку наступала.
Люди тікали масово в ліси,
Щоб стати вільними людьми.
Козаки йшли на Черкаси,
Їх ішло туди аж маси.
Там утворювали слободи,
Щоб добитися свободи.
За порогами Дніпра
Були укріплені міста.
Січі ще їх називали,
І домівкою вважали.
Запорізька Січ там була
Центром козацького кубла,
Вогнищем народних мас,
Боротьби на вищий клас.
Жінок й дітей сюди не брали,
В степу їх зайвими вважали.
Усі мали рівні права,
Усім була честь і хвала.
Першим кошовим став Дмитро Вишневецький,
Вдалий козак і до всього був хвацький.
Згодом прийшов Хмельницький Богдан,
Сміливий і мудрий вкраїнський отаман.
Не раз його дружина полякам відсіч давала,
Аж так, що вони всі дружньо давали драла.
І тут прийшов час до головного бою ставати,
Національно-визвольну війну прийшов час починати.
Закінчилась війна непоправною помилкою,
Скріпила союз Україна з Москвою.
Тоді прийшов прах українській землі,
Розділила Росія з Польщею її.
Останні гетьмани Січі Запорозької,
Роздробленої, бідної столиці Вкраїнської,
Кирило Розумовський і Апостол Данило
Робили усе, щоб щастя наступило.
Але видали такий указ:
Знищити козацьке військо враз.
Катерина ІІ Січ зруйнувала,
І доба роздробленості настала.
З цього часу починається неволя,
Починається страшна українська доля.
На все українське поклали заборону,
Щоб москвофілами були люди до скону.
Але знайшлися відважні борці,
В яких був вогонь боротьби на лиці.
Вони завзято Вкраїну боронили,
За те їх у тюрми всіх ув'язнили.
Іван Котляревський, Григорій Сковорода,
І як не згадати тут про Тараса.
Шевченко – це факел з вкраїнського воску,
Він поляг за Україну, а не за Малороску.
Пантелеймон Куліш, Микола Гулак
Поставили на заборону свій залізний кулак.
Микола Костомаров віддався Вкраїні,
Щоб було що їсти вкраїнській дитині.
Такі у нас горді і вічні титани,
Які на собі рвали кайдани.
Які не мирились з українською бідою,
А вели весь замучений люд за собою.
Правитель не змирився з таким непослухом,
Видав циркуляр легким своїм рухом.
Українську мову він заборонив,
Такий наказ свій постановив.
Мучились люди, але жили з бідою,
Ще до всього прийшлось збиратись до бою.
Перша світова війна розпочалась,
І ударна хвиля смерті понеслась.
Упали Габсбурги, упали Романові,
І почались літа зовсім нові.
Україна УНР свою проголосила,
І в українського народу з'явилась нова сила.
Але не довго Україна процвітала,
Перемога об'єднаних радянських збройних сил настала.
Радянська влада на більшій частині України встановилася,
І окупація західноукраїнських регіонів зародилася.
Україна чекала щасливої днини,
Нарешті настане свобода людині,
Але, щоб скорити вкраїнський наш дух,
Правителі почали голодоморський рух.
32-33 – це страшні роки.
Все забрали від народу жорстокі кати.
Голодні люди на вулицях помирали.
Геноцидом сьогодні біду ту назвали.
Польща, Румунія, Чехословаччина у нас панували,
Західноукраїнських людей безпощадно катували.
Наші Січові Стрільці на захист стали,
Але битву за незалежність вони програли.
Тим часом правителі СРСР з Гітлером щось не поділили,
Без оголошення війни фашисти на наші землі повалили.
Українські села і міста у вогні палали,
УПА український народ на боротьбу піднімали.
Війна закінчилась, та більшовицький терор
Розгулював по Україні знов і знов.
Російська мова панувала всюди,
Страждали українські люди.
Радісна звістка прийшла у країну,
Референдум оголосили «За незалежну Україну».
24 серпня Акт про незалежність проголосили,
Україну нарешті вільною зробили.
Багато президентів українські люди обирали,
Щоб Україну правовою державою у світі знали.
Та думка народу вважалась не завжди,
Немає в нас віри, немає в нас правди.
І тепер, щоб крокувати в майбутнє щасливе,
Нам потрібно об'єднатись, нам потрібно сили,
Сили волі, сили духу і свободи сили,
В Європейському союзі щоб усі ми жили.
Бо Вкраїна – це Європа, європейський центр.
Єднаймося, українці, й несімо свій хрест.
Не даймо себе нікому знову закувати,
Ми – козаки-українці, вмієм себе захищати.
За свободу й незалежність, за нову державу
Всі ми будем воювати на честь і на славу.
Об'єднаймось, милі друзі, в єдиній родині.
Честь і слава українцям!
Слава Україні!
Моя Україно
- Информация о материале
- Автор: Марія Шелельо, 11 клас - Іршава, Україна
- Просмотров: 711
Комментарии
Ты права)
Нам учитель по истории неплохой попался. Я, конечно, с ней часто спорю, но вот именно про Древнюю Русь она нас учила мало по учебнику.
Всі ми будем воювати на честь і на славу.
Об'єднаймось, милі друзі, в єдиній родині." И как мне кажется нужно объединяться в одну семью... И вот что-то я не припомню когда это Олег Вещий Русь от варягов защищал. И Владимир I не был не каким великим, разве что великим убийцей славян.