Пронизання живою павутиною,
Всього лиш гра, чи все ж акторський дар?
Коли я був маленькою дитиною,
Застерігавсь й ховався поміж хмар
Коли я був маленькою дитиною,
Я завжди мріяв, мріяв про кіно
І просто щоб лишатися людиною,
А зараз мені просто все одно...
Тоді колись під стукоти підлоги,
Коли матуся була в синяках
Тоді були такі страшні тривоги,
А в серце поринав реальний жах
Коли мій батько бігав із сокиркою
І ледь нас з мамою тоді не повбивав
Тоді я справді мріяв стать людиною
Тоді я справді батька ще не знав
А хто ж мій батько? Батько мій тиран
Він був для мене гірше за собаку
Мені він руки просто полапав,
А далі лаяв, і кричав диваку!
Він був як звір, і це лише фрагменти
Моєї драми, власного кіно
І це були хороші ще моменти
А далі просто страшно вже було.
Його тоді забрали в психлікарню,
Бо він нас з мамою тоді ледь-ледь не вбив
І не було кінцю усім стражданням,
Бо він був батько! Я його любив!!!
За що ж це все, за те що я дитина,
Яка любила так німе кіно?!
Яка різниця? Він лише тварина!
Якій на мене було все одно...
Фрагменти (кіно)
- Информация о материале
- Автор: Софія, 15 років - с. Широкий Луг, Україна
- Просмотров: 711
Комментарии