Я сижу у окна. За окном осина.
Я любил немногих. Однако - сильно.
И. Бродский
Все раніше й раніше хочеться спати.
Надішли мені ліжко зі своєї кімнати.
Я сумую за тобою, повір, не менше,
Ніж за тим, як востаннє сварив мене тато.
Під очима, синім колам, - горіти.
До червоних, що під ногами, - кортіти.
І заслужити, за невдалі рими,
На щастя, ніхто цього не помітив.
Мені хочеться спати - сиджу на місці.
За компанію вдячний байдужій кішці.
Й не помічаю, як проростає
Квіт зі снігів, за вікном, на доріжці,
Пробиваючи камінь. Іду вже спати.
Завтра - весна. Післязавтра - свято.
Пам'ятаю, крім Пі і окрім Фібоначчі
Деякі неважливі дати.
Але й їх не знаю. Хочеться їсти.
У тв й інтернетах - погані вісти
Завжди. Умикаю, коли недоречно
В собі запеклого егоїста.
В мене є ти. Ти приходиш пізно.
Як не вимкнути темряви. Коли слізно.
Навіть ті, хто ловить голубів в клітку,
Ніколи не виглядають грізно.
Приходь не тільки о першій ночі!
Живи не тільки у рамках! Хочеш?
Говори зі мною не тільки мовчки.
Говори хоч про щось... говори про дівоче.
...Третя. Ніч. Тишина до хати.
На добраніч. Сонце. Лягаю спати.
02.03.2014
Комментарии
немного выспренный коммент ну, да пусть...