Промайне, може, років двадцять,
ти приїдеш сюди дорослим,
щоб відчути минуле щастя
і пройтися шляхами порослими...
Тут блукають усі твої мрії,
всі бажання і перші кроки.
Без оманливої надії
ти їх ніс у життєві потоки.
І манитиме Біла альтанка,
і, окутаний жовтим світанком,
полетить наш золотокрилий
розбудити мости неквапливі.
Пробіжишся тією бруківкою
як любила колись, увечері...
Хтось розкидав тіні долівкою,
а Жовтнева твоя пахне печивом.
Може, час рахувати зорі?
Та й Полтава не ляже спати.
Знов ви з нею дитинством хворі...
Так багато про що є згадати.
Улюбленій
- Информация о материале
- Автор: Марина, 15 років - Полтава, Україна
- Просмотров: 901
Комментарии
Це дiйсно частинка душi.. бо iнодi задумуєшся, наскiльки любиш своє мiсто, i з якими думками повертатимешся сюди знову й знову..