1 1 1 1 1 (0 голосов)

Хочется перестать писать эти грустные строки,
Но только душа болит всё сильней.
Ежедневный быт выжимает все соки
Из души больной каждый день всё быстрей.
Не могу описать, как меня всё достало,
Достала учёба, достала вся жизнь.
Хотя и жила я в мире так мало,
Но уже узнала, что такое «жизнь».
Хочу убежать далеко-далеко,
В мир, где можно душой отдохнуть,
Где можно вдохнуть так легко и легко,
Где не надо спину постоянно всё гнуть.
А здесь все маски надели й довольны,
Что все принимают их так как надо.
А на самом деле они все невольны,
Все как одно единое стадо.
Вот сейчас я сижу и пишу эти строки,
А завтра буду улыбаться всем я.
И дальше будут выжиматься все соки,
Вот такая жестокая реальность моя.

Комментарии  

Ольга Царицанська
+1 #4 Ольга Царицанська 30 ноября 2014
Люба Марічко! Життя - це боротьба, а боротьба загартовує людину. Є періоди, коли насувається чорна смуга, але не треба розчаровуватися , а жити правильно і достойно і вона неодмінно зміниться на свтлу. Прочитавши твій вір ш, я Тебе зрозуміла, але не пожаліла, бо в Тебе все попереду, Ти юна і талановита, а такі смуги будуть ще не раз. Пиши, ми чекаємо твоїх творів, твоїх думок та переживань. Підтримаємо і розрадимо.
Luba
+2 #3 Luba 20 ноября 2014
Мне понравилось больше всего это стихотворение из последних опубликованных произведений автора потому что оно очень искреннее. А еще потому что это "жестокая" реальность очень многих
ісаєвич
+1 #2 ісаєвич 20 ноября 2014
Я такої ж думки. А причина, мабуть, у тому, що "достала учеба". 16 років це ще, навіть, і не початок життя. Все буде добре.
Ігор Дах
+1 #1 Ігор Дах 19 ноября 2014
А вірша похвалити не можу.Це заримована проза. Де образи,порівнян ня? Прозові твори у Тебе відмінні.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии