"...Синонимайзи нг..." - даже не слышала о таком

Понимать трудно вот мне, когда я не знаю так языка, но че я хочу сказать - не смотря на это все ж видно что это Васины, настоящие стихи.

Я не знал где это написать и пишу здесь. Потому что здесь развелось в последнее время много э-э... без обид, таких сочиненнных стихов будто их писали программами по генерации контента. Синонимайзинг на заданную тему. Рерайт.

Я так понимаю сами люди стихи свои не выставляют на сайт. Может если б люди САМИ выставляли тут свои стихи, они бы еще подумали делать это... Вот такие мысли крутились в моей голове несколько дней, когда я почитал последний набор стихов в Читальном зале. Сорри, если кого, типа того, что обидел, но такие мои мысли на все это.

Дякую всім вам за увагу до вірша! Мені це дуже приємно і я це ціную.
"Квіти-ровесниці" - це дівчата мого віку (ровесниці). У 16-17 років за моїми спостереженнями дівчата починають "розцвітати" і більшість є дуже гарними (чого часто не помічав раніше). Цю красу можна порівняти з вільним конем, благородним, прекрасним. Однолітки-хлопц і ("дуби"), і я в тому числі, саме в нинішньому моєму віці стають сильнішими, обличчя та статура мужніють. Чому "як меч щойно скований" - думаю, зрозуміло.
Всі сяють мов сміх
І сміються й щасливі мов будда - саме зараз я не особливо хвилююсь про проблеми, практично не буває негативного/деп ресивного настрою чи ще чогось, незважаючи на ЗНО, яке незабаром буде. Протягом останнього року мені легко і комфортно, чудово, коротше. Те ж саме можу сказати і про своїх однокласників, друзів і знайомих. Чому це "щастя" порівнюю з Буддою - бо Будда символізує гармонію внутрішню та зовнішню; відразу спав на думку, тож і використав його у порівнянні.
А наступні рядки (а саме наступні вісім) - це підозра небезпеки, яка справді може настати будь-коли. Бо нехай війна за тисячу кілометрів, але вона йде, кордони притиснені. І мене хвилює, чи всі будуть такі самі щасливі, квітучі, сильні найближчим часом, у наступні кілька років? Чи зустрівши їх я побачу насуплені обличчя, а декого й узагалі не побачу?
Тим часом, ми все ще в теперішньому часі, де "всі сяють мов сміх і сміються й щасливі мов будда" - і кодою, таким собі рефреном повертаються рядки з першої половини і замикають вірша. Ним я "зловив" свої переживання, передчуття та спостереження.
Взагалі, пояснювати вірші, їхній сюжет і художні засоби - означає спрощувати значення вірша для читачів і давати лише єдине тлумачення, яких, упевнений, може бути більше.

Прочитав, вірш для мене виявився надто сучасного стилю. Він у чомусь дуже поступається класичній поезії, вона є більш співучою і вимовною, а може і образною, бо тут один рядок у другий плавно переходить і красиво римується.

Солнечный ослепительный дребезг!