1 1 1 1 1 (2 голосов)

З цієї весни зостанеться один кадр -
Розквітлої магнолії в саду сусіда:
- Додому! -
Краще б вона цвіла в мене удома,
Але такої сили краса не підвладна нікому.

Кольору кращих коміксів, дивовижна істота.
Наче зі слова Лі Бо, наче із пензля Ерделі,
не відчута Уорхолом. Пробачте, раньєтки й ренглоти,
Яблука, сакури, інші плями у цій акарелі,

Але тут - ціле море, і я у нім тону і тану.
Час не зупиняється - проходять маршрутки і люди,
І в цей сонний світанок я висну, як пика екрану:
Мене все бентежать й хвилюють магнолії губи та груди.

Комментарии  

ісаєвич
+2 #1 ісаєвич 13 мая 2015
І я потонув у цій дивовижній Малишковій весні. Його поезія особлива, змушує мислити думати, міркувати, запрошує поринути в віки. Хтось сказав: "Слова пірнають в мозок. І виринають в безмір." Його манеру творити не сплутаєш ні з ким.
Лі БО: Золото й цинобру хіба сплутаєш.
Пророкую Васі велике творче майбутнє.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии