Кажуть, з часом стаєш розумнішим,
Що багато чого зможеш зрозуміти,
А зараз треба просто пробачати іншим
Ідрузів біля себе утримать зуміти.
Але що робити, коли я не така, як ви всі?
Не люблю натовп, сама зостатись волію.
Замикаюсь десь далеко в собі
І часто навіть розмови друзів не розумію…
А іноді хочеться просто втекти
Туди, де нікого нема.
Туди, де ніхто не зможе знайти.
І нічого, що там володіє пітьма.
Я вірю, що хоч там буде тиша
І я зможу трохи побути одна.
Спокоєм заповниться душі ніша,
І нарешті наступить весна.
Але цьому ніколи не бути,
І куди б я не пішла.
Люди знайдуть мене всюди,
Навіть, коли на небі зійде перша зоря.
Та важче всього, коли друзі не вбачають,
Що ця тема не приємна тобі,
Їх слова душу роз'їдають
А вони не розуміють, що боляче роблять мені.
Я хочу їх від себе відігнати,
Якими б гарними спогади не були.
Не думаю, що буду за стосунками сумувати,
Хіба що за самими людьми.
Надворі тільки осінь наступила,
А в моїй душі панує зима.
Я всі двері міцно затулила,
Але вірю, що скоро наступить весна.
Ностальгія
- Информация о материале
- Автор: Колесник Олександра, 16 років - Ужгород, Україна
- Просмотров: 788
Комментарии