Люблю Україну
Люблю я рідну Україну –
Поля, гаї, ліси.
Люблю в ночі і в світлу днину.
І п'ю з її краси.
Люблю гриби її осінні,
Калини диво цвіт,
Традиції її родинні,
Яким вже сотні літ.
Люблю метелика і бджілку,
Пахучу яблуневу гілку,
Вербові коси зеленаві
І очі мамині ласкаві.
Люблю пісні про Батьківщину
І мову нашу солов'їну.
Люблю Вкраїноньку чудову –
Пшеничнокосу, барвінкову.
Мамко – сонечко моє
Мамко, добре, що ти є,
Ніжне сонечко моє.
Ти мене оберігаєш,
Гарно чисто одягаєш.
Помагаєш малювати
І навчатись й вишивати.
Дуже хочеться рости
Від твоєї теплоти.
Як дорослою я стану,
Я любить не перестану.
Ти – моя найкраща ненька.
Будь же завжди здоровенька!
І хай буде наша хата,
І щаслива і багата.
Комментарии
Понравилось стихотворение про маму. Только вот здесь: "Як дорослою я стану, / Я любить не перестану" - две начальных "я" подряд не очень звучит. Но в целом, хороший стих... Что-то в нём есть такое, трогательное.
Пшеничнокосу, барвінкову".
Де любов до МАМКИ переростає у любов до УКРАЇНИ!
ЧУДОВО!