Прийшла зима до нас нарешті,
Й засипало сніжком поля.
Багато у дворах малечі,
Відпочиває вся земля.
Зимові свята наступають,
І полюбляють їх усі.
Дарують дітям подарунки
Батьки, бабусі й дідусі.
Зима - чудова пора року,
Хоч і холодна, та вона
Приходить тихо, ненароком,
Й інколи бува сумна.
Щоб зиму цю розвеселити,
Ми маєм пам'ятать про те,
Що в серці нашім має жити
Любов до всіх, до неї теж.
Мерщій одягнем рукавиці
Й на вулицю біжім скоріш!
Ми маєм зиму веселити
І стати маємо добріш.
Про зиму
- Информация о материале
- Автор: Софія Фуфлєва, 14 років - Слов'янськ, Україна
- Просмотров: 967
Комментарии
Зима нас дивує, заворожує і залишає нам про себе згадку у віршах, у прозі, у піснях…
По-своєму ми бачимо зиму
З віком, місцем і часом доби…
Хтось ховається в теплу перину,
Хтось на санки, на лижі – й згори.
Ми зустрінем її на порозі
І до хати – писати вже час:
Може віршем, чи краще у прозі…
Не сховає зима щось від нас?
Я вітаю юну поетесу на нашому сайті!!!
У тому сенсі, що те, про що написано у вірші - такі речі, про які всі знають: подарунки, зимові свята, діти, що кидаються снігом. Ось якби ти розвинула думку "прийшла зима до нас нарешті": чому "нарешті"? Чому вона так важлива для тебе? Про це б було цікаво дізнатися. Так само, як і про "Приходить тихо, ненароком, й інколи бува сумна". Чому вона сумна? Цікаво ж, це твоє власне спостереження, і його, на мій погляд, варто розвинути