1 1 1 1 1 (4 голосов)

Зараз, не вистачає вас
У цьому моєму житті!
Бо ви, любили так нас,
Знання дарували мені!

Спасибі вам за турботу,
Що витрачали на нас час.
За всі, ці чотири роки,
Ви піклувалися про нас!

Ви стали мені наче мати.
А клас, як родина одна.
Треба про це пам'ятати,
Як ідеш у доросле життя!

Комментарии  

Ігор Дах
+1 #5 Ігор Дах 30 марта 2016
Так,згідний із Василем. У заримованій прозі багато недоліків. Це зовсім не вірш! Раджу більше читати поезії сучасних поетів та класиків.Думаю, що Ксенія правильно зрозуміє критику і порадує нас хорошим поетичним СЛОВОМ! Бажаю творчого натхнення!!!
Ксюха
0 #4 Ксюха 28 марта 2016
Дотримаюся порад ;-)
MaLugoVase
+3 #3 MaLugoVase 24 марта 2016
Твої вірші підкупають чесністю та природністю. Любити вчительку - це, звісно, непогано. Але вірш має кілька явних недоліків, на які треба звернути увагу.
По-перше, грубі мовні помилки. "Зарас" замість "зараз", дієслова з "не" пишуться окремо ("невистачає"), коми розкидані, як заманеться. Подібні речі псують враження, навіть якщо сам вірш цікавий.
По-друге, дуже багато зайвих, випадкових слів, які нічого не дають у розвитку вірша й існують тільки для ритму: "У ЦЬОМУ МОЄМУ житті", "За ВСІ ЦІ чотири роки". Погодься, вони випадкові і замість них можна написати щось поцікавіше.
Ксюха
+1 #2 Ксюха 24 марта 2016
Так . Цей вiрш присвячується СВIТЛАНI IВАНIВНIЙ моїй першiй учительцi .
kartohka12345
+1 #1 kartohka12345 23 марта 2016
Я дуже люблю свою вчтительку! Мабуть ти теж? Якщо написала такий вірш. Гарно :-) .

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии