Ріс у полі, червонів на вроду,
А вітер пелюстки тонкі леліяв.
Маком пишно називався зроду
І про небес цілунок пряний мріяв.
Покірним був природі він щодня,
Сповнявсь промінням сонця, теплотою.
Приходила до нього тихо я
І гладила пелюстку із журбою.
Він струшував холодную росу
На пальці мої ніжно, наче плакав,
І плач його оспівував красу,
Із радістю пишнів прекрасний запал.
Він чистим був, і ніжним, і чудним...
Я згадую про нього на світанку
Хоч словом тим, таємним і легким,
Він віддано чекав ясного ранку.
Комментарии
Із радістю пишнів прекрасний запал.
Можливо я помиляюся,але плач оплакує,а не осьпівує. Попрацюй ще трішки!