1 1 1 1 1 (1 голос)

Холодними пальцями я знов торкнусь істини,
що вже давно застигла на твоїх вустах.
І не треба питати дозволу, щоб проститися.
Я вже не скажу більше,
що тебе люблю.

Це було на початку травня,
на початку квітня й березня.
Все так швидко, гірко, марно
і немов кольорова дисперсія.
Не втопила весни своєї.
Не просила тебе бути вдячним,
не благала забути все...

І це "пробач"
є багатозначним.
У п'янкому вирії
дурощів
сліпа гордість і заздрість чинні.
Не потрібні кліше та пустощі,
бо єдина нахабна причина це…

Холодними пальцями я знов торкнусь істини,
що вже давно застигла на твоїх вустах.
І не треба питати дозволу, щоб проститися.
Я вже не скажу більше,
що тебе люблю.

Трохи часу і після даремності
Я прошу вже не голосити
про майбутні квитки нездійсненності
і на щастя накладене мито.
Всі ми знаєм, що начебто сильна,
І не соромно дивитися в очі.
Не даруй моїй радості крила…
Але, знаєш, все ж таки хочу…

Холодними пальцями я знов торкнусь істини,
що вже давно застигла на твоїх вустах.
І не треба питати дозволу, щоб проститися.
Я вже не скажу більше,
що тебе люблю.

Коли кричиш: «Не вертайся!», -
всього замало.
Прошу: мовчи і забудь мій номер телефону.
Кожна хвилина була краща, бо я кохала,
хоч і не чула серенад твоїх я під балконом.
Але насправді всього було досить.
Я вдячна долі за всі вивихи і сльози.
Давай прощатись…

Живімо ще…
Облиш…
І наостанок лиш…
Холодними пальцями я знов торкнусь істини,
що вже давно застигла на твоїх вустах.
І не треба питати дозволу, щоб проститися.
Я вже не хочу більше,
так не хочу я.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии