Був грім і блискавка. І пахло вже дощем.
Ніхто й не думав на негоду нарікати.
Накрився день своїм лакованим плащем,
Аби посеред міста постояти,
Щоб навіть змокнути. Так, змокнути хотів!
І вперше не тікав кудись ховатись.
Щоб змити пил із себе. Він осамотів,
Бо зовсім не хотів з дощем прощатись.
«Нехай він падає. Чистішим, ніж сльоза,
Нехай омиє всі дахи та всі дороги».
То був не дощ, не дощ. Тоді була гроза.
Вона змивала всі страждання і тривоги.
Нема вже блискавки. Не пахне вже дощем.
Ніхто й не думає на вечір нарікати.
Накрився той своїм лакованим плащем,
Аби посеред міста постояти.
Дощовий день
- Информация о материале
- Автор: Симак Юлія, 16 років - Червоноград, Україна
- Просмотров: 1781
