Про що б Франка я запитала,
якби він до МАЛІЖУ завітав?
Про що я б у Франка спитала,
Коли б в МАЛіЖ він завітав?
Мабуть про землю українську,
Яку в піснях він оспівав.
Багато є питань до нього –
Це про минуле, про вірші…
Чи важко було там писати,
Коли свіча горіла в тьмі?
Чи довго він писав про Лиса,
Який завжди пригод шукав?
І звідки взявся весь цей образ,
Коли був тільки шелест трав?
Я б запитала про Карпати,
Де силу духу він черпав,
Про крапельку землі святої
Через яку він воскресав.
Я б запитала, де брав силу
«не щадячи ні трудів, ані поту»
І як пручаючись гниючому болоту,
Знов брався за важку свою роботу.
Ми чуєм його голос сильний,
Він нам, як грім із висоти гримить
і «тайная дрож пронимає народи,
Мабуть, благодатная хвиля надходить…
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни,
Що людськість, мов красна весна, обновить…
Гримить!»
Та знаю я уже напевне,
Що побажав би нам Франко:
У мирі й щасті нам зростати
І сіяти добра зерно.
Липень, 2016 р.
