А серце його як лютня. Торкнеш ледь - і відгукнеться.
І кожен злітає з розуму по-своєму, люба, по-своєму.
Нема у цім світі гітари, де жодна струна не рветься.
Не встоємо
Під тиском його амбіцій. Рядками життя заповнене,
Де падають цілі будинки з мерцями, яких не виженеш.
Зізнайся, ти в нього закохана, приречена, зачарована.
Чи виживеш?
Про нього напишуть в газетах, а ти мені якось видрукуй.
Залежність від нього, люба, потроху уже наближається.
Від творів отих лихоманить. Врятуй мене, чуєш? Вилікуй:
Він ввижається.
на конкурс ім. Наталки Петренко
Присвячую Едгару Алану По
- Информация о материале
- Автор: Гетало Катерина, 17 років - смт. Іванівка, Україна
- Просмотров: 755
Комментарии