1 1 1 1 1 (15 голосов)

А серце його як лютня. Торкнеш ледь - і відгукнеться.
І кожен злітає з розуму по-своєму, люба, по-своєму.
Нема у цім світі гітари, де жодна струна не рветься.
Не встоємо
Під тиском його амбіцій. Рядками життя заповнене,
Де падають цілі будинки з мерцями, яких не виженеш.
Зізнайся, ти в нього закохана, приречена, зачарована.
Чи виживеш?
Про нього напишуть в газетах, а ти мені якось видрукуй.
Залежність від нього, люба, потроху уже наближається.
Від творів отих лихоманить. Врятуй мене, чуєш? Вилікуй:
Він ввижається.

на конкурс ім. Наталки Петренко

Комментарии  

Sumak
+3 #1 Sumak 30 декабря 2016
Вірш доволі оригінальний, він мені сподобався. Тільки після слова "закохана" постав кому.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии