Тисячі очей дивляться з небесних тіл
На нас закоханих, впадаючих у Ніл,
Ми тонемо у нескінченності думок,
Де вічно сяє зоряний стрибок…
Мрія ще так далеко – ціль вже близько,
Стережіться, бо на гладкій дорозі слизько
Гірська стежина – естафета перешкод,
Та ми йдемо заради шляху, а не нагород…
Коли життя не має сенсу,
Нутро кипить у стінах декадансу,
Мій фенікс ще дихає вогнем
І спопеляє кривизну систем!
Коли тінь падає на мої плечі
І зникли щирі вигуки малечі –
Я знаю, є світло серед темних слуг,
Душа підкаже слово: «Друг…»
Тоді мені насняться твої очі,
Як ритуал, я бачу їх щоночі
В ілюзії космічних сфер,
Де править балом Сонячний Жонглер.
Тисячі очей
- Информация о материале
- Автор: Головецька Софія, 15 років - Тернопіль, Україна
- Просмотров: 722
