Самотні вулиці, німі будинки,
В осені не залишилося родзинки,
Зимовий спогад – аромат ностальгії,
Очікування свята зникає на периферії
Гуманних пострілів, сердечних барикад,
Хоч еволюція змінила общинний лад,
Та залишилася кривава санкція – війна,
Жахлива річ, коли театр дій – людська душа…
Театр дій
- Информация о материале
- Автор: Головецька Софія, 15 років - Тернопіль, Україна
- Просмотров: 840
Комментарии