Все через силу – звички людської плоті:
Кожен хоче скривдити, але не має причини.
Це – не звичайне полювання, десь там, у Міннесоті.
Це – Вавилонська битва. Тільки в Україні.
Карають
Сильними зливами.
Чуєш левій рев?
Тобі пхають ніж у спину,
А чи була потреба?
В свою найкращу осінь
Тебе могла я вбити.
Ти чуєш?! Спокою просить
Моє обкрадене літо.
Тобі не скажуть,
Хто правий, хто винний.
Хто був без зброї єдиний.
Хто закричав не останнім.
Хто програв щастя коханню.
Боляче досі
Коли страшним криком просять…
Ти – моє заспокійливе
Це кажуть
Не телефону,
А тільки очі в очі.
Одні тікають з дому,
Іноді й щоночі.
Другі забудуть навіть
Увімкнути щирість.
Якщо було кохання –
То й була можливість.
Нікого
Не розіп'яли, не вбили.
Ти показав своє вміння…
Серце коли я відкрила,
Ти в нього лущив насіння.
Та не боляче зовсім.
Від тебе я не відмовлюсь.
……………………………………
Бо ти – моє заспокійливе
Полтавський міський багатопрофільний ліцей №1 імені Івана Петровича Котляревського.
Літературна студія "Перевесло".
