Над тихим Бугом проясніло небо,
Озвалось птаство на лади усі.
Не потривожу мить. Нема потреби
Спиняти казку, що неначе в сні
Усе дрімає в прагненні спокою…
Лиш вітер листям тихо шелестить.
Літай же, казко! Підіймусь з тобою!
Ніхто тепер не спинить дива мить!
Під подих ранку протираю очі
І сонця промінь лестить звіддаля,
А Буг вже випив усі чари ночі,
І веселково з ранком розмовля!
Подих ранку
- Информация о материале
- Автор: Бучек Ольга, 15 років - Червоноград, Україна
- Просмотров: 966
Комментарии