1 1 1 1 1 (3 голосов)

Над тихим Бугом проясніло небо,
Озвалось птаство на лади усі.
Не потривожу мить. Нема потреби
Спиняти казку, що неначе в сні

Усе дрімає в прагненні спокою…
Лиш вітер листям тихо шелестить.
Літай же, казко! Підіймусь з тобою!
Ніхто тепер не спинить дива мить!

Під подих ранку протираю очі
І сонця промінь лестить звіддаля,
А Буг вже випив усі чари ночі,
І веселково з ранком розмовля!

Комментарии  

Маркіян Лехман
+1 #1 Маркіян Лехман 23 декабря 2017
Твій вірш - це подих ранку!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии