1 1 1 1 1 (2 голосов)

Крижані дощі змивали слова,
Що кришталем лунали в порожній квартирі.
Ти пішов тихо і раптово.
А в повітрі досі бринить холодом
Твоє коротке «Бувай!»
Вітер курявою відносив у небуття слова,
Що так і не були сказані.
Відпустила. Дала піти…
А за вікном снували машини у пошуках кращої долі…
Та тут, у чотирьох стінах, на пару з відчаєм, час ніби зупинився…
Гнітюча тиша тисне на скроні,
А руки тремтять не від холоду.
Відпустила. Дала піти.
Що в душі, те й за вікном…

Комментарии  

Olenochka
0 #1 Olenochka 16 июня 2018
Холодно, душевно, неперевершено.. .

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии