(Продовження вірша Ліни Костенко
«Чайка на крижині»)
До моря, до волі –
Несуть мене крила!..
Туди, де живе
Вся рідня моя мила!
Туди, де у хвилях
Гойдається море…
Туди, де у морі
Купаються зорі…
Там чайки кружляють
У сяйві небес…
Там всі прославляють
Христа, що воскрес!
Там золото сонця,
В блакиті сріблястій
Дарує всім радість,
Здоров'я і щастя!
Хочу я вільно
Під небом літати,
У морі сріблястому
З сонцем купатись!
Хочу я в радості
День зустрічати!..
Хочу я щастя
Усім дарувати!
А ти, ровеснику!
Живеш для чого?
Без крил, надії, і без мрій…
Усе на світі ти марнуєш…
Бо не живеш, а просто тлієш…
Без мрій і крил
– «Личинка ти, хробак!»
Ніщо не лишає
По собі черв'як!..
Ти ж хочеш у вільному небі літати?
Ти ж хочеш із сонцем у морі купатись?
Ти ж хочеш жити у мрії й любові?
Ти ж хочеш світитися ясно в темряві?
Тоді до світлої, ясної мрії лети,
Там волю і щастя здобудеш…
Бо лиш на вершині своєї мети,
- Ти будеш щасливий!
...Будеш
Чайка з крижини
- Информация о материале
- Автор: Максим Білецький, учень 8 класу
- Просмотров: 1066
Комментарии
То крылом волны касаясь, то стрелой взмывая к тучам, он кричит, и — тучи слышат радость в смелом крике птицы.
В этом крике — жажда бури! Силу гнева, пламя страсти и уверенность в победе слышат тучи в этом крике....."