Прозовий твір Олі Бариш «Очі старого дзеркала» аналізує літературний оглядач і коментатор Світлана Сторожівська.
Краса і вічність
Неназвана героїня, таємниче дзеркало, невблаганний час, музей як локація… Ці образи створюють враження якогось готичного роману, а сам образ дзеркала як зворотної сторони (душі, світу) викликає алюзію до «Портрета Доріана Грея». Як і в романі Оскара Уальда, герой (-іня) розплачується за нарцисизм, самолюбство. Нічого не здатне зупинити час, і він залишає тільки спогади про прекрасне минуле.
Твір написаний прекрасною образною мовою, гарна композиція, зрозумілий сенс.
Олю, є до чого прагнути: Любко Дереш написав свій перший роман у 17 років, може спробуєш і ти?..
