КУРОЧКА РЯБА
Ей давно, дуже давно
Жили дід та баба.
Була у них на ґаздівстві
Лиш Курочка Ряба.
Вони її доглядали,
Зате яйця мали
З тим лягали, з тим вставали –
Стільки їжі мали.
У подяку за доброту
Курка яйце знесла
Непростоє, золотоє
До хати занесла.
Хоче баба на вечерю
Яєшню зробити
Тоді дідо давай яйце
Об стіл бити й бити.
Била й баба - не розбила,
Вже й сили немає,
А із нірки із-під печі
Мишка споглядає.
Теж хотіла вечеряти,
Яйце захопити
Вискочила на стіл швидко
Та й давай котити.
Тільки хвостиком махнула –
Яйце на підлогу
Розбилося… Баба плаче,
А дід звихнув ногу.
Баба плаче, дідо плаче
Горе в них та й годі.
А курочка кодкодаче
собі на городі.
Не плач, діду, не плач, бабо,
Не плачте обоє.
Знесу я вам ще яєчко
Тільки вже простоє.
Комментарии