Раз поїхав у ліс дідо,
Там ведмідь «до неба»
-Ти орач,- каже бурмило,-
Ділитися треба.
Віддаш мені половину
Того, що я схочу,
Не віддаси - уб’ю тебе,
Уб’ю та затопчу.
Що робити? Погодився…
Посіяв пшеницю
Будеш мати коріннячко,
А я паляницю.
Зрозумів ведмідь помилку
Та було запізно.
Якби зустрів тоді діда –
Було б йому слізно.
Наступила друга весна,
Дід почув умову:
Будуть тепер мої вершки,
Не підведи знову.
-Згода, - каже. Й посадив дід
На цей раз картоплю.
Хай ссе лапу і в цю зиму:
На таких не роблю.
Комментарии