Надійшла вже весна-красна.
Ходять по подвір’ю:
Коза, свиня, там – корова…
І ті, що у пір’ю.
Курка каже: «Тю-ун, Тю-ун!
Вигребла зернятко».
Гуска: «Га-га! Я у ставу
Зловила жаб’ятко».
Коза з хліва: «Що це таке?
Ме-ке-ке! Ме-ке-ке!
Коли піду вже пастися?
Ме-е-е! Ме-ке-ке!»
Баран собі: «Бе-ба-бе-ба!
Ведіть мене з хліва!»
А корівка: « Му-у! Му-у!
Доки я ждатиму?»
«Хрю-хрю! Хрю-Хрю! Хрю-Хрю! Хрю-хрю!
Зовсім ся не журю.
Лежу собі у болоті,
Гріюся на плоті!
Таку бесіду підслухав,
Як молотком стукав –
Правив кутець, що для овець,
І чув хто як мукав.
ГОЛОСИ СВІЙСЬКИХ ТВАРИН
(з М. Зінчука в жанрі коломийки)
Надійшла вже весна- красна.
Ходять по подвір’ю:
Коза, свиня, там – корова…
І ті, що у пір’ю.
Курка каже: «Тю-ун, Тю-ун!
Вигребла зернятко».
Гуска: «Га-га! Я у ставу
Зловила жаб’ятко».
Коза з хліва: «Що це таке?
Ме-ке-ке! Ме-ке-ке!
Коли піду вже пастися?
Ме-е-е! Ме-ке-ке!»
Баран собі: «Бе-ба-бе-ба!
Ведіть мене з хліва!»
А корівка: « Му-у! Му-у!
Доки я ждатиму?»
«Хрю-хрю! Хрю-Хрю! Хрю-Хрю! Хрю-хрю!
Зовсім ся не журю.
Лежу собі у болоті,
Гріюся на плоті!
Таку бесіду підслухав,
Як молотком стукав –
Правив кутець, що для овець,
І чув хто як мукав.
