Сьогодні серед ночі прокинувся у своїй кімнаті на мансарді, почувши внизу якийсь шум на кухні. Різко хрипнув тато, хтось швидко рухався. Я читав "Кентервільського привида" Оскара Вайлда до того моменту, тож першим, що мені прийшло в голову, була дурна думка, що то привид. Вирішив, що то грабіжник або якийсь злодій. Повільно прочинивши двері подивився на кухню через ущелину. Там було темно, до того ж, жодного силуета не було видно. Врешті цікавість перемогла мій страх і я спустився.
Увімкнувши додаткове світло, побачив, що вся кімната була в прямому сенсі покрита пір"ям. Через кілька секунд, подивившись на коридор, побачив мою маленьку дівчинку, "неповнолітню сатану", кішку Африканку з горобцем (правдивіше - його рештками) у зубах. Про себе я розсміявся (щоб не пробудити батьків). Кішка, з моєю допомогою, "полетіла" на двір, кухню підмів, а пташку завернув у хустинку. О це так пригода!
