Не українка? Нею стала!
І рідну мову берегла
Та ХАМАМ рота затуляла,
Коли на мову йшла брехня.
Палка, лірична її мова
Звала на подвиги мужчин.
Хоч й не жіноча війна справа –
Готова взяти мужа чин.
«На мене люди он чекають,
Не можу зрадити я їх!»
Таку Олену пам’ятають,
Така вона постала з книг.
Лиш тридцять п’ять була між нами
Безстрашна, мужня, чарівна.
Боролась словом з ворогами
Й не переможною пішла…
Лишила спадок нам хороший –
Три книжки – промені душі:
«На чужині», «Душа на сторожі»
І «Прапори Духа» - любові межі.
З пагорбів київських висот
Дивиться вічно молода
І зве на подвиги народ,
Щоб знов не хлинула біда.
Все блоги
ПОЕТЕСА ВОГНЕННИХ ЛІТ
- Информация о материале
- Автор: іван Ісаєвич
- Просмотров: 1167
