/куплети/
Його від хатнього порогу
У світ дорога повела.
Долю свою довірив Богу,
Коли юнцем пішов з села.
Мріяв зірки, щоб запалити
(Йому ж бо мало тих зірок);
Сузір'я йшов нове відкрити –
Все це з любов'ю до діток.
Отож рекітський Прометей,
Що запалив в серцях вогонь,
У дитячих, у серцях.
Боже! Ти його боронь!
Десять літ живе «Сузір'я» -
Десять творчих літ.
Пахне римою повітря
На увесь дитячий світ.
Сяють зіроньки ясні
На Рекітському сузір'ї.
Із усіх країв пісні
У Маринця на подвір'ї.
Побажань у нас багато,
Як зірок в сузір'ячку.
Справа, Тарчинцем почата,
Розійшлась по світочку.
В житті він справно потрудився.
Добро і зло зазнав.
Та все ж з дороги він не збився
І всі пороги подолав.
Шістдесят п'ять вже скоро на порозі,
Цих щедрих, мудрих довгих літ.
А звідси далі по дорозі
В новий незвіданий ще світ.
Вже сорок п'ять й ще сорок п'ять
Йому творити і писати.
Нехай лиш успіхи п'янять.
Ну, а літа? Літам літати!
Комментарии