Весільною чадрою вкрилась рань,
Лунає в горах пісня призабута.
Тремтяча кіпарису філігрань
Над морем розгойдалася, закутим
У білий мармур. І прозорий стан
Без слів, з прихованим обличчям,
Припав до вуст гранату, як до ран,
Уквітчаний рубінами й павиччям.
А десь за муром, в спокої палат,
Де водограю схлипи ледве тліють,
Де скарги сторінок гучніші від гармат,
Навіть троянди дихати не сміють.
Над усіма тут пан - сліпий наказ,
Жорстокий, ніби лезо ятагана.
На друзки розколов намаз,
Сполохав стигле сонце за курганом.
Все блоги
Чадра Бахчисараю
- Информация о материале
- Автор: Олександра Василенко (Горшина)
- Просмотров: 1024
