Вночі, коли поснули люди,
І сплять малятка вже давно,
Пан-місяць з ковпаком зірчастим
Своє вдягає кімоно.
Багате на узори дивні,
На візерунчасті хмарки
Це кімоно відтінку неба
Усе вкриває навкруги.
Неначе пухова перина ,
Що то бува її зима
Раптово у ночі розкине
На всі пеньки, ставки , поля.
Хоч зірочки блискучі довго
На землю світять з висоти
Пан-місяць походжа неспішно:
"Не час ще до роботи йти !"
Слід перевірити ретельно,
А раптом хтось бува не спить?
Коли ж розвіяні підозри,
Час до роботи приступить.
Усі його малі сестрички
Із видноколу стрімко вниз
По кімоно зірчастім сходять,
Щоб потім повернутись ввись.
Ці зірочки збирають мрії,
Що їх плекали на землі.
У кошечки склада надії
І сни дарують дітворі.
У снах малята в дивосвіті
Шука на острові скарбів.
А, може, хтось з них на орбіту
Аж ген далеко полетів?
У сарафанчиках дівчатка
Стрічають принців чарівних,
Котрі на білому коневі
Все подола заради них.
А місяченько із вітрами
З тих мрій, що у дітей зібрав
Мурує в небі хмарні замки,
Сквери, гаї і диво-став.
Там Муза мешкає красуня
Про неї вам пізніше розповім,
Бо вже світає по-маленьку
І місяць повертається в свій дім.
Та завтра знов настане диво-вечір.
І місяченько вбраний в кімоно
Сни подарує чарівні малечі
Про марципани, шоколад й кіно.
