Минулий тиждень подарував киянам незабутню й теплу зустріч з молодою письменницею Надійкою Гербіш. В книгарні Є відбулася презентація її другої книжки «Теплі історії до шоколаду». Перша мала назву «Теплі історії до кави».
Книжка складається з подорожніх замальовок із шоколадних міст, теплих історій до шоколаду та... 101 щасливої намистинки.
Книжки прочитано. Та головне – їх не можна відкласти на полицю. Вони якось постійно мандрують за тобою, просяться до рук. Вони – ніби щоденник-натхненник, до якого хочеться повертатися, гортати й перечитувати. Коли подобаються книжки, неодмінно хочеться зазирнути в душу письменника чи письменниці.
Її легке «привіт» , - враз збадьорило залу, внесло ковток свіжого повітря. Заговорила легко й романтично. Її душа відкрита до читача.
На зустрічі з письменницею згадували найтепліші історії з дитинства, з життя. Надійку виховували мама, бабуся й... цікаві історії із життя. Так-так, саме історії із життя. Жаль, не вистачало тепла й уваги від тата. А ось історій...
Дівчинка при найменшій можливості просила всіх близьких розповісти їй цікаву історію із життя. Мріяла стати вчителькою і письменницею водночас. А ще – мала бажання мандрувати. Практично всі її бажання здійснилися. І, не важливо де жити. Вона обожнює своє містечко Збараж на Тернопільщині, будинок з вікнами на Збаразький замок. Не уявляє життя без свого коханого чоловіка, мами та бабусі.
Надійка Гербіш не вірить в музу. Це неправда, що муза десь ходить й когось підстерігає й обирає. Надійка сідає за стіл і починає працювати. Всевишній розпорядився так, що слова самі ллються, а вона вміє бачити й відчувати, запам'ятовувати й занотовувати, вибирати родзинки й записувати теплі історії.
У її родині є добра традиція: щоранку один одному дарувати добрі слова побажань на увесь день, а день має початися з благословінь.
Її проза щира, тепла й прониклива, як і сама авторка. Вона доносить до читача лише те, що пропустила через свою душу, малює картинки із життя наповнені добром і радістю. І все то має присмак шоколаду, який обожнює авторка.
Книжку «Теплі історії до шоколаду» можна читати з будь-якої сторінки. Коли вперше взяла її до рук, розгорнула на сторінці про мандрівку до Лондона. Я також обожнюю це місто. На одному подиху прочитала історію. А, подумки, між рядків, згадувала свої історії.
Це не просто книжка, а «жменька натхнення», як пише сама авторка. Авторка постійно шукає способи надихнути себе й інших на усмішку, на добро: «Не дозволяйте собі думати поганих думок, гніватися, ображатися, сумувати, впиватися своїм розчаруванням чи болем. Такі думки знищують нас ізсередини. Натомість дякувати й тішитися тим, чим можемо. А ми завжди можемо чимось та й тішитися!»
Вважаю себе щасливою, після прочитання цих книжок і знайомства з авторкою. А її автографи – підбадьорюють й надихають. Йду заварювати каву й надихатимуся «Теплими історіями до шоколаду».
Людмила ЧЕЧЕЛЬ
Комментарии