Кака
Андрійкові виповнилося два рочки і три місяці.
Якось мати поралася на кухні, а синок у кімнаті хазяйнував. Найулюбленішим його заняттям було витягання книг з книжкової шафи і складання їх на підлозі у тільки йому зрозумілому порядку чи правильніше буде сказати – безпорядку. Серед них були й видання, автором яких був батько маленького.
Того разу дитинка, яка ще не вміла говорити, одну з книг свого батька принесла неньці.
- Кака, кака, - приговорював маленький, даючи найріднішій книжку свого батька.
Мати на це не зважала і продовжувала готувати сніданок дитині.
- Кака, кака, - не вгавав малий і тицяв матусі принесене.
Не витримала настійливої пропозиції Андрійка, взяла в руки книжку, а він продовжує одне й те ж саме слово, як заведений.
Взяла книжку, а малий пальчиком показує на портрет автора в ній – і "Кака, кака".
- О, Господи, - аж сплеснула долонями. – Це ж свого татка ти упізнав і так називаєш, бо він за все, що візьмеш у ротик, каже, що кака. Тому й він у тебе, синку, кака... А то – батько твій, Андрійку. Гм-м, а може це синова оцінка всієї книжки чи й усіх творів батька? Бо ж кажуть, що устами дитини говорить істина...
Но-но
Маленький Андрійко з ненькою часто прогулюється сквериком.
Понад усе він любить ганятися за голубами, які походжають попід деревами, вишукуючи їжу. Тоді виривається з материнських рук і забігає прямо серед них. Птахи відбігають від надокучливого дітлаха, а він - за ними. Тоді вони здіймаються в повітря і відлітають на кільканадцять метрів.
...Якогось дня на лавичку сів дід і почав годувати голубів, кидаючи їм крихти булки. Андрійко бігав серед пернатих, і його радості не було меж.
Раптом булка закінчилася. Птахи якусь мить ще почекали, чи не буде нової порції хліба, і тому терпіли малого. Коли ж зрозуміли, що їжі нема – знялися на крила і геть.
Маленький якусь мить мовчки дивився на дідуся, потім підійшов до нього – і ні з того, ні з сього – ляск долонькою старенького по щоці.
- Синочку, не можна бити, не можна, - заблагала мати, щиро вибачаючись перед чоловіком.
- Но-но, - ще й пригрозив дідусеві. Це означало, що не можна ображати голубів. Треба їм давати їсти ще й ще. Тоді і йому буде забава з пташками...
Комментарии