А ти хоч колись кохав??
Прощальний лист найбажанішій для мене людині у цілому світі..
Я не маю причин аби писати тобі цього листа,..я ж кохаю,..певно...дуже сильно кохаю...Просто розумію, що далі так не може тривати...в мене зовсім не залишиться сліз, які треба приберегти на найщасливіші моменти життя (одруження, народження дітей і т.д, і т.п.) хоч я не впевнена, що без тебе вони будуть найщасливішими..може, вони будуть незабутніми, але хіба що незабутньо порожніми...
мені хочеться кричати на весь світ..про своє кохання...тільки ти мого крику не почуєш...люди чують і бачать тільки те, що хочуть, закриваючи очі на всі реалії цього одноманітного життя...
Налийте, я готова поговорити про життя..от би накуритися й напитися, аби забути тебе...
Розлюбити неможливо, можна просто полюбити ще когось, якщо є достатньо місця в серці....
Руки тремтять ...сльози...дефіцитні сльози...можливо, остання сльозинка...
Я малесенька...ти ж сам казав...значить, в мене ще все попереду...можна робити все, що заманеться...а хочеться просто заснути в тебе на руках...хіба багато хочеться???
Хочу з'їсти з тобою персик....
Кінець...
Краще зробити і жаліти, ніж не зробити і так само жаліти...якби ти так жив, то, може, не було б цього всього..якби ж можна було все змінити...кожна хвилина – це ще один шанс.
P.S. I love you..if you love me..
