Тікала в парк ранкова прохолода,
Ховалась там у затінку кущів
І розповзалося тепло, мов насолода,
По тілу міста із найменням Львів.
Старенькі леви ніжно зігрівали
Гривасті голови і лапи кам'яні
До променів, що з чаші сонця виливались
Й купали місто в сяйві золотім.
Враз чорна хмара звідкись налетіла,
Закрила сонце, мов кудлатий пес,
ІІ прогнать левам було несила
І полилась на них вода з небес.
Вони стояли мокрі й сумовиті
(Нікуди ж від дощу не утекти)
Легендами та міфами повиті
Й безпомічні у місті суєти.
Нема у них плаща, ні парасолі,
Розмиють всю красу колись дощі.
Не стане левів і без іх німоі ролі
Утратить місто часточку душі.
Все блоги
СУМ ЛЬВІВСЬКИХ ЛЕВІВ
- Информация о материале
- Просмотров: 1490
Комментарии