Велике дякую, Чечель Людмилі (члену нац. спілки журналістів), яка прослухавши презентацію мого вірша у "Родинному домі", опублікувала його на сайті і цим дала змогу показувати свої вірші людям!
"Посвята Шевченкові"
Пролетіли молодії роки за плечами,
І дитинство безтурботне, відійшло з ночами.
Хтось боровся за нього, йдучи в бій з мечами,
А комусь – усе байдуже: Хай росте корчами!
Вічний час, як сонце, зійшло за горами,
З часів як немає, Тараса між нами...
Забрала пророка безпощадна днина,
Та хіба ми можемо, забути людину,
Яка йшла наперекір, всьому за Вкраїну?
Народ вірний закликала: Любіть Батьківщину!
Любіть з відчаєм у серці, у лиху годину,
Щоб не соромно померти, в честь за Україну!
Та хіба почули, ми його прохання?
Чи дійшли до того, вічного прощання?
А у відповідь лиш чуємо – глибоке мовчання...
Та ніхто не стане, на нашім путі,
Без жалю забираючи, роки молоді.
Не залишимо наш край, у важку хвилину,
Будемо, браття, боротися, за нашу родину!
Вічний час, як сонце, зійшло за горами,
З часів, як немає, Тараса між нами...
Гуртом ми згадаємо, постать єдину,
Той образ, чаруючий, кожну людину.
Ті пишнії брови і довгії вуса,
Низенько до долу, тобі поклонюся!
Я щиро всміхнуся, і не побоюсь,
Відверто признатись усім,
Як часто ночами я Богу молюсь
За нашу країну у тяжкії дні.
І тими ж ночами, я сумно всміхнусь,
Пускаючи сльози, під вірші твої...
