Стою стара, трухлява й вітха.
Вічність сива в очі зазира.
За спиною – перебита вільха,
Наді мною – молода зоря.
Стою зневірена, змарніла,
Бундучна й зла, як ґава-птах .
Підняти руки вже несила,
Не можу ворожити на зірках.
Мені десятки років, ціла ера,
Мій профіль на земному тлі.
Загибла в холоді твоя монстера
І зоренятко квилить у траві.
Під серцем легіони вогнищ,
А на плечі квітує крин.
Мою блакитну сукню згорнеш
І заховаєш в нафталін.
Все блоги
Не даруйте мені лілей ІІ
- Информация о материале
- Автор: Олександра Василенко (Горшина)
- Просмотров: 1741
Комментарии