Народився у Моринцях.
Тарас - ім'я сина.
Ніхто не знав, чи виживе,
Ким стане дитина.
Рано хлопець втратив матір,
Скоро помер батько.
Тяжко було сиротині
В світі існувати.
Малим пішов працювати
Слугою у пана.
Навчатися хотів хлопець -
Мія так жадана.
І сталося, бо Шевченко
Мав Божу прихильність,
Його талант різнобічний
Мав благословенність.
Вмів Тарас писати вірші
Не пером – душею.
Вони вічні та пророчі,
З вірою в ідею.
І «Причинна», «Утоплена»,
Й балада «Тополя»
Про нещасливе кохання,
Відчай, людську долю.
Про козацьку історії
Читаймо в поемах
«Тарасова ніч», «... Підкова»
В його «ГамаліЇ»
В «Гайдамаках» осмислює
Повстання народу.
Проти гноблення повстали,
За свою свободу.
Наболіла тема долі.
Жіноча недоля
У поемі «Катерина»
Відчутна до болю.
В поемі «Сон», що вражає –
Чудові картини,
Страшні муки українців
І такі ж світлини.
У Сибіру автор бачить
Вже інші пейзажі
Над вічною мерзлотою,
Роблячи віражі.
Бачить тут страшні картини.
В кайдани закуті
З бандитами усіх мастей
Сидять й чесні люди.
За що мучать цвіт нації
Любителів волі?
Лиш за мрію про свободу,
Та за людські долі.
Далі в сні він потрапляє
До царя в палати.
Змальовує вдало панів
Пузатих, пикатих.
Від душі він насміявся -
Цар біситься з жиру.
І показав, що цар не цар
Без тюрем в Сибіру.
Зумів Тарас написати
Так всі свої твори,
Щоб з легкістю поринути
У його «простори».
То ж для мене Шевченкова
Вся творчість безсмертна -
Усі пісні та поеми
Й художні полотна.
