На перехрестях радості й печалі
В піжмурки гралася любов:
Летіла птахом у безмежні далі
І свіжим вітром поверталась знов.
Світилася зорею в небі яснім
І мокрим листям падала до ніг.
Вмивалася дощем весняним рясно
І карою несла з собою гріх.
Була безмежною, навік одною,
Зрадливою, як юдині вуста,
Потоптаною у багно юрбою
І чистою, мов істина свята.
Ховалася від ока злого,
Цвіла рожево, наче пишний цвіт...
І так триватиме до того,
Допоки існуватиме наш світ.
Все блоги
Любов
- Информация о материале
- Просмотров: 1403
