Рано-вранці через вікно під стелею злодійкувато заглядає промінь сонця.
Озирнеться, посміливішає і  скік на зимну підлогу. Пройдеться по обличчю, розбудить, потанцює  на долонях, освітлить на мить серце надією і геть, скоріше на волю. Який цікавий світ! - подумала Ангеліна. Все в природі по-своєму чудове.

Ангеліна згадує, як в дитинстві ЇЇ мама – Євдокія Іванівна Палащук - часто ходила з дітьми до лісу по суниці, чи в святкові дні до бабусі в сусіднє село. Дорога пролягала через ліс. Звучно кували зозулі, а в молодому березняку пахло грибами і травою. Сходило сонце. Густі білі пари, напоєні теплом і світом, тихо піднімалися вверх. Діти відпочивали хвилин двадцять і слухали цікаві історії про ліс від мами.
   - А подивіться, дітки, як працюють мурашки. Кожна мурашка знає свою
справу. А як кують зозулі! Ось дятлик вистукує по корі, шукаючи здобич собі. Він - санітар лісу. А коли виходили з лісу,  дорога вела через поля, пахло медом, і пшеничні поля вилискували на сонці  оксамитом. Мама розповідала про все: як збирають врожай, з чого печуть хліб, що сіють на полях. Сестра Людмила прислухалася більше до пташиного співу, а Ангеліна засипала матір різними питаннями. Її все цікавило.
    Одна пора року міняла іншу. Мама була джерелом всього цікавого. Вона
зуміла привити дітям любов до навколишнього світу. Завдяки своїй освіті, мала декілька професій. Батька називали майстром на всі руки. Був весь в роботі та роз‘їздах. Хоробро бився на фронтах Великої Вітчизняної війни. Виховання дітей більше лягало на плечі матері. Це була дружня сім‘я з українським прізвищем Палащук.        
    Народилася Ангеліна Дем‘янівна Палащук в селі Теслугові  Козинського
району Рівненської області. Середню освіту отримала в м. Берестечко на Волині в 1953 році. В цьому ж році поступила в Луцький педінститут ім. Лесі Українки і закінчила його в 1958р. з широким профілем. Під час навчання в інституті закінчила курси масажисток, автоінспекторські курси, курси шоферів і мотоциклістів. Займалась мотоспортом. Виступала на змаганнях. Має звання майстра спорту по мотоспорту.
   Подорожі по мальовничих місцях України єднали душу Ангеліни з
природою. Вона любила спостерігати за рослинним світом, за пташиним царством, за комахами, за усім живим, що потрапляло під обстріл її допитливих очей. І до всього вона  відносилась тепло і щиро, з особливою повагою, як навчала її мати.                    
      Ангеліна Палащук після того, як одружилася, стала Оборіною. Її чоловіка,
офіцера, переводили з одного місця служби до іншого. Після Луцька сім‘я жила в м. Рівне, 2 роки в Німеччині,10 років в Одесі, 9 років в Алма-Аті, потім у Львові. В Алма-Аті Ангеліна отримала ще одну вищу освіту, закінчивши заочно інститут ім. Абая. Працювала в школі  та в інституті іноземних мов на кафедрі російської мови та літератури.
      У Ангеліни двоє дітей. Донька – художниця. Проживає постійно в Чехії.
Ілюструє  книги матері. Син-підполковник  запасу. Воював в Афганістані, був поранений. Має нагороди. Учасник експедиції під керівництвом генерала і депутата Верховної Ради - Біласа на Північний полюс в 2000р. Проживає в Одесі. Президент Федерації парашутного спорту Одеської області. Пише вірші. Любов до лірики успадкував від матері. Перша книга Костянтина Оборіна  „Когда в осколки солнце превратилось” вийшла в 2003 році.
    Друкуватися Ангеліна почала в 1965 році, а писала ще в дитинстві. Коли її
було сім років, вона любила пасти гусей. Розмовляла з ними, як з друзями. І написала про них вірш„Мої гуси”:
                         Гуси, гуси - біле пір‘я,
                       Зайняли усе подвір‘я.
                       Між собою щось гелгочуть -
                       Мабуть, їсти дуже хочуть.
                       Пожену їх на травичку,
                       Дам напитися водички.
                       Буду пасти кожну днину -
                       Зберу пір‘я на перину.
Коли Ангеліна працювала обласним   інструктором книголюбів  у Львові, вона організовувала зустрічі письменників з читачами, сама виступала, читаючи свої вірші. А їх ставало все більше і більше, головним чином, дитячої тематики.
  Знайомство з відомою поетесою Ангеліною Буличовою переросло в дружбу.
Побажання і поради Буличової  Ангеліна Дем‘янівна сприймала як урок учителя. Багато в чому допомогли їй поетеса Ніла Турбал, Марія Людкевич, Марія Дорошенко.
 Після переїзду до Львова Ангеліна Оборіна з Музою не розлучалась. Вона
все частіше береться за перо, з-під якого з‘являлися поетичні твори-вірші для дітей.
  В 1994 році вийшла перша книжка Ангеліни Оборіної „Голубий сон.”
 Художньо ця збірка поезій чудово оформлена. А виконала цю роботу художниця, донька поетеси Елена.
 „Голубий сон” - збірка, яка показала уміння поетеси проникнути у
внутрішній світ дітей дошкільного віку, заговорити з ними на зрозумілій для них мові.
  У збірці вірші пригодницького, гумористичного, повчального характеру. В
них дотепні висновки, застереження, поради. Ось вірш „Забиває Максим цвях”. Та цвях йому не піддається. Дідусь повчає онука: „цвях забити-теж наука”.
  У віршах розповідається про різні, часто дивовижні пригоди, які викликають
веселий настрій у читача. Цим характерні вірші, як от: „Музикант”, ”Чий ніс найкращий”, „Хитре жабеня”, На рибалці.”
                    Ну куди оце годиться -
                    Каламутить воду киця:
                    Всуне лапку ліву, праву,
                    Ледь не падає в канаву.
            Підійшла я збоку тихо.
            Що тут сталося за лихо?
            То в воді великий рак
            Не давався їй ніяк.
Збірка схвально оцінена рецензентами і читачами.
А в 1999 році побачила своїх юних читачів друга збірка Ангеліни Оборіної – „Веселий промінь”. Більшість віршів написані на багатій фантазії авторки. Та навіяна вона дійсністю, яку бачить поетеса своїм спостережливим оком і уміло передає в художніх образах.
В 2000 році вийшла нова дитяча книжка - „Зайчик в‘яже                             рукавички” (вид. ”Каменяр”). В збірку увійшли  вірші для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
                   Під вербою біля річки
                   Зайчик в‘яже рукавички.
                   До зими сім‘ю готує -
                   Ні хвилини не марнує.
                     
                   Вісім пар зв‘язав вухатий,
                   Приніс діткам показати.
                   І зайчиха, і зайчата
                   Цілували міцно тата.
 
Ангеліна тонко розуміє дитячу душу і своїми віршами доповнює те, що їй
постійно не вистачає.
- Мене й досі зв‘язує з багатьма дітьми добра і велика дружба, бо як їх можна не любити? Про кого ж тоді писати і для кого? У них все таке цікаве і незвичне: характери, інтереси, звички, фантазії, збиткування.
У своїх поезіях авторка прагне показати своїм маленьким читачам навколишній світ, природу, навчити їх любити, поважати дорослих, привчати себе до праці.
Ангеліна від батьків унаслідувала привичку працювати, не дивлячись на часи і втому. Про неї Ангеліна Буличова пише в передмові до нової збірки „Сонце в безкозирці”: - Ангелина Оборина – это совершенно неординарная женщина, которая всю свою жизнь совершала поступки, не соответствующие ни полу ее, ни возрасту: в молодости гоняла на мотоцикле, теперь на своей машине. А когда ей было за пятьдесят - прыгает с самолета с парашютом. Но главное, что выпускает  книжку за книжкой.
Вірші збірок Ангеліни прославляють доброту, чесність, наснагу, почуття дружби, колективізму, закликають виконувати корисну роботу своїми руками, дитячими руками. Чи то ліпити снігову бабу, чи шити лялькам плаття або черевички-все це дитячі кроки до трудового життя, яке чекає кожну дитину. Наприклад, вірш „Помічник”:
                    Я бабусі помагаю:
                    Чисто двір позамітаю,
Песикам поїсти дам
І травичку коровам.
Дідусь часто і мені
Дасть поїздить на коні.
На селі люблю я жити:
Є з ким гратись і дружити.
При слові „поет” у нас виникає уява про кропітку повсякденну роботу за письмовим столом в кабінеті, про напружений пошук виразного слова і образа, про нескінчені виправлення та переписування рукопису і т.д.
Справа в тому, що головним в поетичній праці Ангеліни Оборіної була і є не робота за письмовим столом, а спостереження життя. Коли вона з легкістю імпровізатора набирала сторінки своїх творів, це була лише заключна стадія творчого процесу. Основна ж творча робота виконувалась безпосередньо в процесі спостереження, бо знала одну істину: література росте не стільки з літератури, скільки з життя.
Ангеліна із рук в руки передає читачу своє серце, притому, охоче, без оглядки, захоплено, самовіддано.
Природа – любов – творчість - трикутник, який увібрав в себе весь простір інтимної лірики Ангеліни Оборіної. Природа переплітається з любов‘ю. Принцип хронологічної послідовності в більшості передає рух творчості поетеси, визрівання, яке йшло бурхливо. Особливо, за останній період.
Ангеліна прислуховується до характеру її дару і находить себе в дитячій та інтимній ліриці, основаній на правді почуттів. Провідною зіркою для неї стане спостереження, реальність відтворення духовного світу, яка живе серед природи і міняється разом з нею. В самих простих предметах Оборіна знаходить поезію. Вона розмовляє з природою, ділиться з нею своїми переживаннями, муками, думками. І природа ласкаво, співчутливо заспокоює її, проходить через закохане серце поетеси.
                        І ніч благословляє нас теплом,
                        Дарує небо зоряне  своє.
                        Я заціловую тебе тремтливо
                         І пещу тіло молоде.
Читаючи твори Ангеліни Оборіної, можна сказати, що перед нами з‘являється мініатюрна енциклопедія почуттів і роздумів.ЇЇ лІрика не нав”язує читачам своє „я”. У ній воно звучить м‘яко, легко, ненав‘язуюче. Вухо і око у поетеси одинаково чутливі, і їх дія синхронна. Вона бачить останній промінь і чує останній звук. Ангеліна багата на оптимізм.
                           Старію, а здаватися не хочу.
                           Безсонням можу бути ще комусь.
                           І для земної і безтямної любові
                           Я ще і в цьому віці знадоблюсь.
Кілька років, коли Ангеліна Оборіна проживала уже у Львові, були наповнені страшним болем її душі і серця. Це сталося тоді, коли її сина Костянтина після закінчення військового училища послали на криваву бойню до Афганістану. Та чи могло бути спокійним серце матері, коли життя її сина було  в небезпеці?
У розпачі, сльозами поливаючи папір, мати пише вірш, присвячений синові. В ньому є такі рядки:
                            І слово осколком застрягло у горлі.                                                                                                                                                                                
              І впала я ниць перед Богом святим.
              Молилась, просила в сльозах і ридала,
                Щоб ти, мій синочку, вернувся живим.
У збірці „Сповідь звичайної жінки” вірші наповнені любові до людей, до природи, про людські відносини і саме життя.  Теплом до рідного дому наповнені вірші „Мама”, ”Родове коріння”, „Я зі смутком мандрую в минуле”.
Поїздки до Чехії, де живе донька, знайшли відбиток у циклі віршів „Празькі мотиви.” Поетеса веде читача на берег Влтави, де розкинулась Прага з її старовинними палацами, куполами храмів, мостами, що повисли над річкою, де духи вічності витають.
                  Несуть спокійні води Влтави
                  Річний трамвай вздовж берегів.
                  Встає переді мною Прага
                  З громадою своїх мостів.
Значний цикл у збірці-інтимна лірика. У цих віршах розкривається жіноча душа поетеси, її таємниці, її самотність. Але радість вона бачить у творчості.
                      І тільки я рахую зорі -
                      Прощатися не вмію з вечорами.
                      Прошу я Музу, як подругу:
                      - Не залишай мене ночами.
Про те, що Муза в дружбі з поетесою, стверджує працьовитість її пера. В 2000р. Виходить нова книжка Ангеліни Оборіної під назвою „Рожева мальва”. В ній-ліричні пісні. Музику на вірші поетеси написав досвідчений композитор Сергій Петросян. І ось пісні з нотами ідуть до читачів, любителів поезії, пісень та музики. Збірку відкриває пісня „Живи, Україно”.
                       Гей, Україно, вільна державо,
                       Довго ти йшла до своєї мети.
                       Шлях твій тернистий, увінчаний славою,
                       Буде тебе підіймати в світи.
Композитори Сергій Петросян, Галина Мартиненко та Віра Євтушек знайшли в Ангеліниних рядках дитячих віршів та в інтимній ліриці чудову канву, по якій так цікаво ткати мелодичні узори. ЇЇ вірші звучать пісенно і романсово  ще до того, як до них доторкнувся музикант. Це: „Доле ж моя, доле”, „Чому ти зів‘яла, трояндо?”, ”Мамина любов”, Не клич, вітре, мене”, ”Щастя жінок – п‘яніть серед квітів”, ”Чи ж кохання – це зло?” та інші. Частина їх увійшли в нову збірку інтимної лірики в 2001 році „Жінці для щастя потрібно...”Так, крапля роси, яку колись Ангеліна оспівала в своєму вірші, перетворилась в бурхливий струмок поезії. Інтимна лірика - це найбільш запальна зона її пережиття. Вона не боїться ні пересудів, ні насмішок, а вершить суд сама над собою,  де жертва він, а не вона.
В 2002 році побачила світ ще одна книга, книга на духовну тему – „Во Ім‘я Отця і Сина, і Святого Духа”. Бог наділив поетесу своїм даром, і вона поглиблює свою духовність у дружбі з отцями, церковнослужителями. Ця книга - це динаміка її духовного паломництва. Поетеса лікує рани свого життя, закликає до глибшої призадуми.
                       І кожен з нас іде в свої літа,
                       Бреде життям з вітрами і росою.
                       І молимо відчути до кінця
                       Благословіння Боже над собою.  
Восьма книжка  Ангеліни Оборіної - „Подих часу” побачила світ в 2004 році. Це інтимна лірика, напоєна тонким ліризмом. Книжка складається з шести циклів. Вони різноманітні за часом написання та за тематикою. Своїми віршами поетеса вміє зворушити душу читача, викликати внутрішнє тепло, вдоволення і симпатію до автора, вона ділиться з читачами своїми почуттями, веде розмову з ними, сповідається їм.              
                         Спить сонний місяць на даху.
                         В розлуці не втечу від суму.
                         Заплачу у віршах  своїх
                         І  поселю у серці  думу.
Читач, якщо він уважний і чуйний, замітить, що перед ним зачарована душа, закохана людина, яка тісно пов‘язана з природою.
                        Якби морем була я для тебе,
                        Не старіла б –була молодою.
                        І в нестерпних бажаннях своїх
                        Ми горіли б удвох під водою.
Іноді час входить в лірику Ангеліни через драму її кохання:
                       - Звичайно, душа моя щемить.
                       У ній чуття любові ще горить.
                       Живу. Не скаржуся нікому.
                       У смуток свій ховаю втому.
                Або:
                        А знаєш ти, що у житті
                         Є зрада – гірко – солоні муки?
                         Зневага. Втрата друзів, днів.
                         Розкуті назавжди гарячі руки.
Авторка пише про кохання в гармонії з природою, бажає чистої любові і незрадливих відносин. ЇЇ лірика напоєна трепетом життя. Ангеліна  якби сама себе підслуховує, сама до себе придивляється і сама себе розуміє.
                        Я вже не та, що ти колись любив,
                        І ти не той, за ким  завжди я в‘яла.
                        Тепер відновлюю своє кохання,
                        В житті якого доля так і не придбала.
Ангеліна радує читачів своїми гуморесками. Звернення її до гумору було зумовлене конкретними реальними обставинами. Життя саме дає їй матеріал: то хлопці не хочуть йти в Армію, і їх відкуповують у воєнкоматах, то матері тягнуть сумки у військові частини, де діти служать в Армії і де, на їхню думку, погано годують, то п‘яні за кермом, то молоді коханки, що люблять тільки гроші. Гумористичні вірші Ангеліна виділяє у своїх книжках в окремі цикли.
У вірші „Сон допризовника” авторка  усвідомлює потребу  викриття і осуду дизертирства, ту молодь, яка ховається за спини батьків і не йде служити в Армію.
                           Відкуплять від армії мама і тато,
                           Хоч їм заплатити треба багато.
                           Врятую я ноги й печінку свою,
                           Нехай хтось за мене стріляє в бою.
Коханка віддячує Степанові за його старання у вірші „Степан молився на свою коханку”.
                             Але пройшли літа хороші.
                             Забрала всі коханка гроші.
                             Понесла ще до когось молоді роки -
                             Може найдуться, як Степанко,  дураки.
Свій гумор поетеса присвячує проблемам суспільної і особистої моралі, висміює побутові вади. Мова гумору соковита та гнучка. До таких віршів належать: „Голова на іменинах”, ”Розквитався”, ”Василь і сало”, ”Похмелився”, „Атака на роддом”,  ”Мама – квочка”, ”Жіночі роги”, „Пліткарка” та інші.
В 2004 році побачила світ дев’ята збірка віршів під назвою «Сонце в безкозирці». (Львів. Видавництво «Край».) Ця книжка для дітей і про дітей.У ній цікаві розмаїті розповіді про життя, пригоди малят та звірят, комашок, захоплення чарівною  природою.
А в 2005 році вийшла книжка «Божа ласка». (Львів. Видавництво «Плай».) Це вірші для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. В ній автор прищеплює малятам любов до Бога, до батьків, друзів і природи.
В 2006 році вийшла захоплююча книга для малят «Колискова для Данилка»
 (Видавництво «Край».2006 рік).                                           
Книга «Не всміхнеться вже мамина зірка» побачила світ в 2007 році.(Львів.Видавництво «Край».) Авторка розкриває яскраві сторінки життя найдорожчої людини – Євдокії Іванівни Палащук, рідної мами. Це книга спогадів, подяк, згадок. Це та пам'ять, яка передається поколінню, щоб відчути родове коріння.
Крилаті думи роєм піднімались.
Ридала ніч осінніми сльозами,
Вели в минулий шлях до мами.

До нової  тринадцятої збірки «Співаймо всі», яка вийшла в 2007 році (м. Львів. Видавництво «Край», увійшли кращі поетичні твори Ангеліни Оборіної, які вже стали популярними, а також ціла низка нових пісень, що знаходяться під спільним дахом: дитячі та дорослі.
Велику цікавість до творчості поетеси проявила композитор Віра Євтушек, яка брала активну участь у виборі поезій для цієї збірки. «В простоті слова її віршів – сама велика мудрість. Майже кожен вірш – це пісня. Мені дуже легко працювати з творами цієї поетеси».
Пісні Ангеліни Оборіної часто виконуються успішно на концертах музично-літературним гуртом «Сяйво», яким керує Віра Євтушек.
В 2007 році (Львів.Видавництво «Край»)  виходить чотирнадцята книга поетеси пані Ангеліни «Софійчині сни». Це надзвичайна дивовижна книга для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, де діти зустрінуться з багатьма цікавими героями, подіями, кумедними ситуаціями, які відбулися в житті людей, тварин, рослин, звірів. Поетеса невгомонна. Вона завжди в творчій формі з відкритою для всього світу душею. Поезія її наповнена любовю до Бога, людей і рідного краю. У вірші «Молиться Настуся»  молитва дитини проникає в душу:
Отче наш єдиний,
Що сидиш на небі,
Хай моя молитва
Лине аж до Тебе.
просто я звертаюсь,
Як до тата й мами,
Тільки Ти поможеш,
Бо завжди ти з нами.
Може я згрішила,
Гріх прости мій, Боже.
Не була послушна
І велась негоже.
Хочу буть з Тобою
Серцем і душею,
Хочу завжди жити
З ласкою Твоєю.
Всім пошли здоровя
І достатку нині,
Щоб краще жилося
Нашій Україні.

Авторка почала працювати над окремою збіркою гумористичних віршів. Часу обмаль, але вона встигає виступати як в місті, так і в районі. Багато виступів по запрошенню було у поетеси на Рівненщині для своїх земляків. Всього має біля 160 виступів. Біля 110 в школах, 30 – в дитячих садочках.
Її книжками цікавляться українські діаспори  в Чехії, де вона друкувалась в журналі „Пороги”, в Америці, куди поетеса часто передає свою літературу і у Францію. Має багато запрошень на зустрічі.
На сьогоднішній день Ангеліна Оборіна працює  на громадських засадах проректором Малої Академії літератури і журналістики, член Вченої ради, курірує Рівненську область, викладає поезію, працює з обдарованими дітьми, які під її керівництвом вже випустили свої перші книжечки. Це: Оля Росоловська (с. Іванівка Радивилівський р-н Рівненська обл. 9-й кл. Рудня-Почаївської  ЗОШ), Андрій Горбатий (м. Львів, АШ «Тривіт» 11 кл), Таня Царук (м. Остріг. СШ 1, 5-й кл.), Аня Ярега (м.Львів. СШ 82, 5-й кл.)
На даний час готую до друки ще три книжечки.

Штрихи із біографії
 Народилася в селі Теслугові  Козинського району Рівненської області 28 вересня 1935 року. Мама мала три спеціальності, знала п?ять мов, була в молоді роки акторкою. Батько був будівельником. Сестра була вчителькою. Померла. Середню освіту я отримала в м. Берестечко на Волині в 1953 році. В цьому ж році поступила в Луцький педінститут ім. Лесі Українки і закінчила його в 1958р. з широким профілем. Під час навчання в інституті закінчила курси масажисток, курси автоінспекторів, курси секретар-машиністок,  курси шоферів і мотоциклістів. Займалась мотоспортом. Виступала на змаганнях. Маю звання майстра спорту по мотоспорту.
     Другу вищу освіту отримала в Алма-Аті.
Маю двоє дітей: доньку і сина.
Донька художниця, син – президент парашутного клубу в м. Одесі, афганець, підполковник запасу, член  першої експедиції України на Північний полюс у 2002 році. Поет.
     Друкуватися почала ще в 1965 році на сторінках газет та журналів. Наша сім?я була військовослужбовців. В 1979 році приїхали у м. Львів. Працювала інструктором у обласному Товаристві книголюбів. Часто організовувала зустрічі письменників з читачами, сама виступала, читаючи свої вірші. А їх ставало все більше і більше, головним чином, дитячої тематики.
      Знайомство з відомою поетесою Ангеліною Буличовою переросло в дружбу.
Побажання і поради Буличової сприймала як урок учителя. Багато в чому допомогли: Ніла  Турбал, Марія Людкевич, Марія Дорошенко.
 Після переїзду до Львова я з Музою не розлучалась.  В 1994 році
вийшла перша книжка  „Голубий сон.”
 Художньо ця збірка поезій чудово оформлена. А виконала цю роботу художниця, моя донька Елена.
В 1985 році працювала вчителем у СШ №82. На пенсії з 1992 року. За цей період побувала у багатьох областях України і за кордоном в українських діаспорах, куди була запрошена на творчі зустрічі та виступи.
    З-під мого пера вийшло 15 книг. Із них більша половина дитячих, 2 пісенника. 1999р – «Веселий промінець»,  «Сповідь звичайної жінки»  (вид.»Письменник»),в 2000р (вид. «Каменяр») – «Зайчик в?яже рукавички», 2000р (вид.»Письменник») – «Рожева мальва», 2001р. – (вид. «Логос») – «Жінці для щастя потрібно», 2002р. у цьому ж вид. – «Во ім?я Отця і Сина, і  Святого Духа», 2004р. – «Подих часу», «Сонце в безкозирці» (вид. «Край»), 2005р. – (вид. «Плай») – «Божа ласка», 2006р. – «Колискова для Данилка» (вид. «Край»), 2007р. – «Не всміхнеться вже мамина зірка»), «Софійчині сни», «Співаймо всі» – (вид. «Край»), 2009 р. – «Дивовижні казки старого лісу».
    На даний час готую до друки ще три книжечки.
Працюю на громадських засадах проректором Малої Академії літератури і журналістики.

Комментарии  

ісаєвич
0 #1 ісаєвич 21 сентября 2011
Погляд з боку - дуже цікава форма власного життєпису. Цей чудовий нарис відкриє читачам багатогранну постать Ангеліни Оборіної: дочки, дружини, матері, поетеси, письменниці, наукового і громадського діяча. До кожної з перелічених "посад" з великим задоволенням прибавляю епітети: чудова, талановита, велика...
Здоров'я, щастя, успіхів у подальшому житті, творчості, роботі...
З повагою Іван Ісаєвич.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

синичонок

Синичонок. Неожиданная встреча

Алька Алфёрова
09 июля 2021

Когда-то очень давно писала пост о синичках. На днях, девять лет спустя, тема синиц вдруг...

Одно из любимых стихотворений

Саша И
10 июня 2021

«Лошади в океане»

Лошади умеют плавать,
Но - не хорошо. Недалеко.
"Глория" - по-русски - значит...

8 е марта

С праздником 8-е Марта!

Александр Иванович
06 марта 2021

Девчонки и тётенки!

8-е Марта замечательный весенний праздник! Вот я, а также все ребята, вся...

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...