Пізня літня ніч. Прокинувся, бо чомусь не хотілося спати. Виглянув на лоджію – і відразу оторопів. Що це за іскринки літають? Пожежа, не пожежа? «Горимо, не горимо?» - як у відомому фільмі. Але димом не чути.
Розбудив тата. Той протер заспані очі, глянув на мене, на лоджію – і також оторопів. А потім посміхнувся та спокійно пояснив:
- Це, синку, світлячки налетіли. Є такі крихітні жучки, не більше сонечка, чи, як ми називаємо – божої коровки.
Придивився ближче. Справді, жучки. Однак чому вони світяться, переливаються то жовтуватим, то салатовим кольорами?..
Вранці розгорнули біологічний довідник (у нас удома, велика бібліотека, майже три тисячі книг), прочитали багато цікавого про світлячків. Виявляється, що у них верхні крильця – «панцери», такі ще мають сонечка, хрущі, колорадські жуки.., вкриті фосфором. Удень крильця (чи надкрильця) «набирають» світла, а вночі його «віддають». Фосфор, як відомо, вночі світиться. Є у мене така вервичка, що вночі горить світлом.
Найцікавіше: світлячки оселяються невеликими колоніями у лісах, рідше у міських парках, навіть можуть обрати для помешкання дупло, розташоване на дереві. Але щоб завітати у міські квартиру на п’ятому поверсі та ще й налякати її мешканців – це вже дивно.
Проте пам'ятаймо, що природа сповнена чудес!
Маркіян ЛЕХМАН. Слухач МАЛіЖу.
Комментарии
Повезло тебе, Маркиян))
А вообще мне понравилось, Маркиан