Як тільки зацвітають сади, у лузі, в лісі, навіть у міських парках, лісосмугах можна почути голос зозулі: «Ку-ку, ку-ку!». До речі, кують не самки, а самці і цим приваблюють до себе «половину». Вранці виходжу на балкон, а будинок наш розташований майже на краю міста, і завжди чую о цій порі кування, яке лине з лугу. Зі зозулею, як і з іншими птахами, пов’язано багато народних повір’їв.
Якось з бабусею Лесею ми садили на городі картоплю. З густих чагарників верболозу, що росте поряд, долинав голос зозулі.
- Ану, Маркіяне, порахуй, скільки літ накує мені зозуля, - просить бабуся.
Я ретельно рахував оте «Ку-ку, ку-ку!» і збився з ліку.
- Тож скільки мені ще жити? – запитує.
- Мінімум, як сто років! – відповів.
Ох, як вона зраділа!
Одного разу купився на мамин жарт, коли почули, гуляючи лісом, «Ку-ку, ку-ку!».
- Маркіяне, ти маєш у кишені копійчини? – поцікавилася ненька.
- Маю.
- То подзеленькай ними – будеш багатим! Чуєш, як зозуля кує?
Я подзеленькав, а потім второпав, що мама жартує. Однак не розгубився і відповів без жартів:
- Найдорожчий скарб для мене – це ти і тато!
Перестає зозуля кувати у липні. За повір’ями – на церковне свято Петра і Павла (12 липня). Легенда розповідає, що ця птаха якось поцупила з торбини Святого Апостола Петра мандрик (смачний ситний пампушок, які часто брали зі собою у далеку дорогу), коли той відпочивав у затінку під деревом. І саме цим поцупленим мандриком грішна вдавилася. (Красти – справді гріх!). Тому на свято Петра і Павла зозуля перестає кувати.
Хоч зозулі присвячена щедрівка «Ой сивая та і зозуленька», оспівується вона і в піснях, усе ж у народі до неї ставлення дещо зневажливе. Бо гнізда не в’є, підкидає яйця у чужі, тож і пташат не висиджує, не доглядає… Роблять це за неї інші птахи. Навіть матір (якщо її можна назвати матір’ю), яка покинула напризволяще своїх дітей, або віддала в сиротинець, називають – зозулею. Та все ж ця птаха доволі корисна! Її улюблені ласощі – гусінь. І вона одна з небагатьох пернатих, яка їсть саме мохнату гусінь, рятуючи плодові дерева від шкідника.
Ще одна легенда говорить, що зозуля має ключі від вирію. Тому вона прилітає останньою звідтам і першою відлітає, аби завбачливо відімкнути вирій іншим. А за гріхи її простіть. Такою зозулю створила Природа.
Маркіян ЛЕХМАН. Учень Червоноградської СШ №8, слухач МАЛіЖу
Комментарии