У багатьох з нас є свої улюблені церковні свята, а то й кілька у році. Для мене взимку – це Різдво Христове з його колядками і щедрівками, вертепними дійствами; весною – Великдень з веснянками та гаївками, коли всі радо вітають Воскреслого Христа. Звісно, годі не згадати про смачну паску і ковбаску, писанки та крашанки. Кінець весни або початок літа вінчаються Трійцею. Також люблю це свято. Ми сім’єю завжди відзначаємо його у с. Реклинець Сокальського району, де проживають мої дідусь і бабуся. Спозаранку люди ідуть у вишиванках на урочисте Богослужіння, несуть на освячення квіти. Трійця у народній традиції символізує прихід літа. Гарні букети з лісових, польових, лугових квітів і трав, зірваних з росою, до сходу сонця, щоб довго зберігалися, не в’яли, вміють зробити моя мама і бабуся. У цих букетах неодмінно є м’ята, любисток, чебрець... До речі, всі трави – лікарські. У серпні для мене святом свят є Спаса, Преображення Господнього (19 серпня). Кошик переповнений яблуками, грушами, сливами, виноградом, абрикосами… Як приємно, коли ці дари саду вирощені твоїми руками, коли ти сам доглядав деревця. Добрі господарі ще перед святом обмінюються один з одним садовиною. У нас кажуть: «На пробу».
Після Богослужіння відбувається освячення дарів. Священик радо кропить їх свяченою водою, благословляє паству і працю кожної людини. Ох, які смачні тоді яблука, груші, сливи! Недарма це свято ще називають Яблучний Спас.
Дехто ставить у кошик глечик з медом. Мед, як правило, освячують пя’тьма днями раніше – на Маковія або Першого Спаса (14 серпня). Але можна й на Яблучного Спаса. Церква цьому не перечить.
Трапляються й кумедні випадки: кладуть у кошик банани, ананаси, ківі та іншу «екзотику». Церква ж закликає: у спасівському кошику має бути те, що дала рідна земелька, рідний сад.
Обід за сімейним столом починається саме з освячених фруктів. Побутує таке: матері, які втратили діточок, не споживають садовини аж до Спаса, тільки після освячення. На Небі Бог не дасть тій дитині яблука, чия мама порушила пересторогу. Так це чи ні – не знаю. Певен в одному – Бог милостливий, особливо до діточок! Але моя прабабуся Ганна (на жаль, уже відійшла у Вічність) у молодості протягом року втратила двох донечок – Катрусю і Марусю (3 і 5 рочків відповідно). Вона строго дотримувалася цієї обітниці. Їла садовину нового врожаю тільки після освячення на Спаса. …
Запам’ятався епізод, коли я був ще зовсім малим, щойно почав відвідувати дитячий садочок. Біля церкви після освячення спасівських кошиків священик дав мені пише гроно винограду. Які ж то були смачні ягоди, солодкі! Може тому, що вони освячені, може тому, що вони з рук священика… Словом, допоки дійшли з церкви додому, від грона винограду залишилась лише стеблинка. Добре, що не забув почастувати тата і маму.
Та найважливіше на свято Преображення Господнього на горі Фавор відвідати Богослужіння у храмі, добре і радісно, коли приступив до сповіді і Святого Причастя. Тоді наче сам преображаєшся, передусім, духовно.
Комментарии
Маркіян.
Ты хорошо пишешь. Удачи тебе и творческих успехов.