Від сурми над верхами
Мчить у століття голос.
І дзвонить над ланами
Дзвінкий пшеничний колос.

Б'ють дзвони слів - відлуння,
Мов звуки канонади.
І сіють сяйв горіння
Вогнисті зорепади.

Він, наче зов весною,
Всесилою своєю
Зове мене з собою -
Злетіти над землею.

Комментарии  

Ольга Царицанська
0 #1 Ольга Царицанська 14 февраля 2011
Шановний п.Володимире, ваше серце запалене від сонця для боротьби, любові та горіння,а голос ваш не загубиться у майбутніх століттях.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...

Дружба

Вірджінія Петровська
09 апреля 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 апреля 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...

У Львові

Лехман Маркіян Тарасович
08 марта 2020

Коли горять вогні у Львові,
Луна мелодія весни,
Відчуєш пахощі медові...
Ой, зачаровувались ми!