Від сурми над верхами
Мчить у століття голос.
І дзвонить над ланами
Дзвінкий пшеничний колос.
Б'ють дзвони слів - відлуння,
Мов звуки канонади.
І сіють сяйв горіння
Вогнисті зорепади.
Він, наче зов весною,
Всесилою своєю
Зове мене з собою -
Злетіти над землею.
Все блоги
ГОЛОС
- Информация о материале
- Автор: Володимир КОВАЛИК
- Просмотров: 1759


Комментарии