Дивись, як небо розцвіло,
Як променисто сяють зорі.
З вологою стикається тепло
І тишею лягає на просторі.
Десь поміж гір проклався шлях
І змовк, як далеч у заграві
І радість в нас тремтить в очах,
Немов ті зорі золотаві.
Стою, хвилююсь без вини
І тишу зрушую словами
І місяць колом сяйва з вишини
Став над горою і над на
ми.
Здається вечір цей для нас обох
Наповнивсь мріями без краю.
А в небі, наче зір переполох,
Роняє срібло, сіючи по плаю.
Ти звабою в красі стоїш,
Не пізнана і загадкова,
Мов зачарована мовчиш,
Неначе просвіжінь ранкова...
...Уже світанок десь з-за гір встає,
Стрічаючи птахів Карпат вітання
І зустріч нам надію подає
Для перших паростків кохання.
