Радіють Карпати
За рідного сина,
Що пісня крилата
Його нам зростила.
Казки і легенди
Дали йому крила,
Щоб нечисть потворна
Його не скосила.
Казкові злі сили
Неначе гіганти,
Але підкорились
Іванові Хланті.
Загнав їх у книги,
Неначе за грати,
І там тепер будуть
У муках конати.
По слову, по ноті
По світу збирає,
Запеклий в роботі,
Щасливий, як в раю.
Чи ви таке чули,
Чи, може , видали?
Пірнає в минуле
Й виносить корали.
Так дай йому, Боже,
Здоров’я й натхнення,
Бо робить він гоже
Для нас сьогодення.
