Співай, поете! Десь омлет
У час голодний найдорожчий.
Тобі в цей час подай куплет,
Щоб дух був не порожній.
Співай, поете, й на проспект
Поезії виходь вперед.
Кричи, поет, бо твій сонет,
Можливо, декому й не мед.
Спіши, поете, і крутіш
Жми сполоху педалі,
Щоб пушка, шабля й смерті ніж
Тебе в борні не перегнали.
Взивай до совісті, поет,
Всіх зверху і до низу,
Щоб втілити в життя проект
Без голоду й принижень.
Дай мудрість ватажкам й вождям,
О Боже! Дай їм сили,
Щоб по роках, ні, щоб по днях
Рівень життя ростили.
