Мама-білочка пішла
Їжу добувати,
А маленького синочка
Положила спати.
Тихо спить собі в дуплі
Крихітка маленька.
Рижа шубка, довгий хвіст,
Але ще сліпенька.
Довго мами не було...
Вже хотілось їсти.
Малюк виповз із дупла,
Став по краю лізти.
Ще слабеньке, нема зору -
Важко малюкові.
Раптом „бах
!" - і він звалився
У лапи котові.
Яке щастя !Сама їжа
Йде до мого рота.
Вхопив білча і негайно
Майнув за ворота.
Та не довго потішався
Їжею смачною:
Раптом дівчинка вхопила
Білченя рукою.
Врятувала і принесла
Бідненьке до хати.
Розігріла молочко,
Стала годувати.
А воно таке забавне-
Годі розказати.
Дуже шкода,що за ним
Плаче білка-мати.
Коли малюк відпочине,
Менше буде спати,
Галя винесе його
В сад, де плаче мати.
