Хижа - назва будинку місцева.
І село так назвали колись,
Хижа - назва у нього кінцева,
А в історію різні вплелись.
І Кіштарною й Тарною звали -
На свій лад називали село.
То румуни, то чехи, мадяри
Відбирали наймення його.
Та легенда цікава й трагічна
Його заснування жива.
Наймит був, а у нього дружина,
Й народила дитину вона.
Не змогла йти на панські роботи,
Ледь жива із малятком-синком.
Лиш три дні як минули пологи -
Пан накинувсь на неї з кнутом.
Чоловік знайшов мертвою жінку
Й ледь живого синочка свого...
Вкоротив він і панові віку -
Відомстив, та не змінить того...
Лише вспів він її поховати
Й найдорожче з собою поніс.
Світ за очі прийшлося тікати
Через гори, поля, через ліс.
Доля ще раз жорстокою стала
Наймиліше, що в нього було, -
Смерті в руки синочка віддала.
Зоставсь сам, інше все загуло.
Зупинився якось на поляні.
До душі вона стала йому.
Хижу-хату він звів тут і стайню.
Так почав свою нову весну.
На зручному була переході
Хижа-хата його сиротина.
Часто люди бували в господі -
Мимо Хижі стелилась стежина.
Як питали: Куди ідеш, друже?.
- Та до Хижі іду, що он там...
Ця легенда сумна, але дуже -
Достовірна й сподобалась нам.
Залишалися в Хижі прохожі.
Хтось подвоїв, потроїв село...
Живуть нині тут люди хороші
Й я з сім'єю примножив його.
До 380-річчя першої згадки про село Хижа - другої моєї маленької батьківщини.
